|
|
«Київські солісти» з «Попутньою піснею». Відкриття фестивалю
ХXІ Міжнародний фестиваль Київської організації Національної спілки композиторів України "Музичні прем’єри сезону"
3 квітня 2011, неділя
Поширити у Facebook
Джерело: Журнал "Музика"
У Національній філармонії України «Київські солісти» в рамках фестивалю «Музичні прем’єри сезону-2011» зіграли музику сучасних українських композиторів, а також по одному творові відомих авторів із Білорусі, Азербайджану й Литви.
 Диригував Сергій Протопопов, підтвердивши свій статус одного з найкращих запрошених диригентів ансамблю.
Логіка програми цього концерту, з одного боку, зумовлена фестивальною стратегією: завдяки «Солістам» прозвучали опуси небагатьох зарубіжних гостей фестивалю – Франгіз Алізаде, Відмантаса Бартуліса й Дмитра Либіна, а також тендітна «Канцона» для скрипкового дуету музичного директора заходу, київського композитора Ігоря Щербакова.
За традицією, «на додачу» до програми потрапив і добротно оркестрований Третій кларнетовий концерт Левка Колодуба.
 З іншого ж боку – мала місце й внутрішня політика колективу.
Проявилася вона, зокрема, в тому, що, наприклад, композиція Сергія Зажитька (попурі на популярні мелодії Ніно Рота), де автор укотре постав у іншому світлі, задемонструвавши блискучу роботу з чужим стилем, була написана спеціально для «Київських солістів», на замовлення.
Далі, Перший квартет Сергія Прокоф’єва, що, на перший погляд, вирізнявся у даному контексті з-поміж авторів (у пошуках «інформаційного приводу» згадалося, що цьогоріч відзначають 120-річчя від дня народження російського класика, утім, цю дату можна було б відзначити й окремим концертом), – це перекладення твору для струнного оркестру того ж Сергія Протопопова, власне українська прем’єра і, водночас, своєрідний дипломатичний жест по відношенню до запрошеного диригента.
Серед творів зарубіжних композиторів найменш яскравою виявилася «Провінціальна симфонія» Дмитра Либіна з Білорусі.
Натомість потужна, динамічна й драйвова, як завжди, Франгіз Алізаде представила до уваги публіки свої «Метаморфози» для восьми віолончелей (октети – та ще й для одного інструмента – взагалі рідкість у сучасній концертній практиці).
 Містифікатором музичної історії побажав лишитися Відмантас Бартуліс, відмовившися на прес-конференції для журналістів коментувати свій твір «Експрес № 3, або Глинка та Немирович-Данченко подорожують поїздом із Санкт-Петербурґа до Москви», мовляв, усяке мистецтво – ілюзія, хочете вірте, хочете – ні.
А поза тим, в основі сюжету реальний факт: Михайло Іванович Глинка й Микола Федорович Немирович-Данченко (поет, друг Тараса Шевченка) насправді мандрували якось названим маршрутом і найбільшим враженням тієї мандрівки був… інший поїзд (врахуйте, події відбувалися на зорі «епохи поїздів»), що проїжджав повз, на протилежній колії.
Можна припустити, що обидва митці в той момент почувалися десь так, як співається у глинківській «Попутній пісні», котру неспроста й награв у самому кінці твору Відмантаса Бартуліса соліст Михайло Білич :
Дым столбом – кипит, дымится
Пароход...
Пестрота, разгул, волненье,
Ожиданье, нетерпенье...
Православный веселится
Наш народ.
И быстрее, шибче воли
Поезд мчится в чистом поле…
Матеріал надано редакцією журналу «Музика»
Автор: Олеся Найдюк
Фото: Сергій Пірієв
Колектив: Національний камерний ансамбль "Київські солісти"
Композитор:Ігор Щербаков
Концертна організація: Національна філармонія України
Концертний зал: Колонний зал ім. М.В. Лисенка Національної філармонії України
Конкурс (фестиваль): Фестиваль "Музичні прем'єри сезону"
Джерело: Журнал "Музика"
Фотоальбом:
|