| Інтерв'ю |
|
|
|
|
«Вифлеємська зірка вказала шлях у життя»
Володимир Фісюк, соліст Чернівецької обласної філармонії – інтерв’ю
6 січня, вівторок
Поширити у Facebook
До репертуару Володимира Фісюка входять шедеври українських і зарубіжних класиків, українські народні пісні, популярні твори українських композиторів
Володимир Фісюк з дитинства марив сценою. Співав за будь-якої нагоди й усі наспіви, котрі чув від обидвох бабусь. Переспівував усі хіти, котрі в його дитинстві звучали з екрану телевізора чи радіоточки. Особливо захоплювали його колядки. Він досі пам’ятає їх і наспівує у різдвяні дні незабутні з дитинства співанки синові Тимофійчику та доні Марійці.
Однак остаточно визначився із своїм майбутнім, коли почув спів іспанської оперної співачки Монсерра́т Кабальє́ в опері Джакомо Пуччіні «Тоска». Через багато років соліст Чернівецької обласної філармонії Володимир Фісюк сам виконав одну із головних ролей – партію Каварадоссі. А до того виконував партію Царя Едіпа в опері-ораторії Ігоря Стравінського. А вже 3 і 5 жовтня нинішнього року на сцені Чернівецького музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської талановитий тенор виконував партію Емона в опері Дмитра Бортнянського «Креонт».
Попри це Володимир не цурається естради. Цього тижня взяв участь у святковому концерті «Різдвяна історія у Чернівцях», виконавши дві пісні – англійською мовою «White Chrismas» (Світле Різдво) та «Feliz Navidad» (Щасливого Різдва) – іспанською, італійською та українською мовами.
У святкові Різдвяні дні ми спілкувалися із заслуженим артистом України, солістом Чернівецької обласної філармонії Володимиром ФІСЮКОМ (на фото).
Говорили про вибір артиста, творчі здобутки і плани, родинні традиції, коляду, підтримку ЗСУ… А ще те, звідки брати сили у складні часи.
ВИФЛЕЄМСЬКА ЗІРКА ВКАЗАЛА ШЛЯХ
- У ці різдвяні дні повсюди різними мовами звучить коляда. Коли вперше, Володю, ти взяв участь у колядках? Як і коли святкує ваша родина Різдво Христове?
- Так склалося, що моїх батьків після закінчення технікуму залізничного транспорту за направленням відправили працювати в Окницю. Там, власне, я зростав, бавився з однолітками. Та найбільше полюбляв бувати у бабусь із дідусями, котрі ретельно зберігали українські звичаї та обряди. Так ось, у селі Великий Жванчик на Хмельниччині та у Веренчанці на Буковині мої бабусі традиційно готували дванадцять страв, головною з яких була кутя. На стіл ставили дідух із пшеничного колосся. Молилися, куштували приготовлені страви, а потім збиралися у гурти й ішли селами колядувати. Це було свято.
Пригадую як багатоголосо співали: «Народився Бог на санях// У Віфлеємі днесь.// Покотилась зірка з неба// У старий вертеп». Попереду несли Зірку. Мені вважається, що ота Вифлеємська зірка і вказала мені шлях у життя. Зараз теж люди за традицією ходять колядувати. Відрадно, що зібрані у такий спосіб кошти колядники віддають на потреби наших військових. Велика вдячність їм. Ми, артисти філармонії, днями дали різдвяний концерт в Палаці академічний, а гроші за квитки й пожертви передали нашій 82-ій Буковинській бригаді. Завдяки їм, на Буковині люди зустріли Різдво. Ми з дружиною Христиною 24 грудня приготували святковий стіл із кутею. А 25-го вітали один одного: «Христос народився!» – «Славімо Його!».
- Отже, Вифлеємська зірка вказала тобі на шлях служіння класичній музиці, естрадному співу?
- Я народився в Окниці й прожив там до 14 років. Навчався у тамтешній музичній школі грати на акордеоні. Пробував співати під гітару. Проте це були якісь дитячі спроби, котрі не варто брати до уваги. Та все ж вабила сцена. Тому після закінчення школи поступив на хормейстерське відділення Чернівецького училища мистецтв імені Сидора Воробкевича. До слова, вже пізніше удосконалювався на кафедрі музики Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Звісно, захоплювався естрадним співом, але почувши якось спів легендарної Монсерра́т Кабальє́, однозначно визначився – моє майбутнє з класичним співом.
- Попри це, ти був успішним рок-виконавцем. Розкажи про цей досвід.
- Кожна молода людина шукає себе у житті. Так сталося і в мене. Зібрав талановитих музикантів і створив рок-групу «Оріон». Тоді це було дуже модно.
Займалися у Будинку культури на Роші. Невдовзі мене запросили співати у гурт «Beer Gun». Відтак я створив власний авторський проєкт «Гудіні». Скажу відверто, за нашими чернівецькими міркам він був доволі успішним. Ми навіть кліпи зняли. Звучали неодноразово на радіо. Але проєкт потребував вкладень. А у нас коштів не було. Тому вирішили зупинитися.
Пропозиція, від якої не відмовився
- Побутує думка – все що не робиться, то на краще. Коли тебе запросили на роботу до обласної філармонії, Володю?
- Ще на третьому курсі училища мистецтв мене запримітив керівник першого складу камерного хору, створеного в Чернівцях, заслужений працівник культури України Василь Галичанський. Він залучив до нього викладачів навчального закладу та здібних студентів. Мені сказав: «Ти будеш тенором». І ось офіційно з 2007 року став працювати в обласній філармонії. На жаль, підступна хвороба забрала його від нас. Потім прийшла Надія Селезньова, котра суттєво оновила колектив. Молода, амбітна випускниця консерваторії зібрала найкращі голоси Буковини. Так, працювали багато, та то було того варте. Нас запрошували на гастролі, ми виступали на престижних столичних сценах. Пригадую, якось у Києві брали участь у фестивалі, в якому змагалися відомі хорові колективи України. Нам аплодували стоячи… Колектив гастролював практично всіма містами України.
- В хорі треба бути в колективі. Але ти вибрав сольну кар’єру. Як це сталося?
- Я пішов працювати солістом не тому, що мріяв стати зіркою. Мені тоді здалося, що я виріс із статусу хориста. Хоча, зайнявши посаду соліста, я ще півроку співав у камерному хорі. Солістом відчув себе у своїй тарілці. Це велике щастя мати хобі за роботу. Мені хотілося співати класичні твори соло. Щоправда, це було не просто на той час. Був суттєвий контроль за нашою діяльністю. Наприклад, солісти мусили щорічно давати 3-4 сольні концерти. І не будь-яких 7-8 пісень, а 17-18. Проводили репетиції на сцені під суворим контролем головного режисера філармонії Остапа Савчука. З нами займалася Ніна Каплієнко, я додатково брав уроки у світлої пам’яті Сільви Максименко. Це була надзвичайно кропітка робота. Я приходив у філармонію на світанку й покидав її пізно ввечері. Багато не заробляв. Однак зізнаюся чесно, що це велике щастя прокидатися вранці з відчуттям, що ти на своєму місці.
- Володю, зізнайся, що тобі зараз ближче – рок, поп-музика чи опера?
- Для мене немає суттєвої різниці, що співати. Намагаюся все виконувати у класичному варіанті. Багато класичних співаків шукають, де заробити побільше.
Наприклад, оперний співак Павло Зібров подався на естраду, бо там публіка щедріша. На моє переконання, якщо ти хочеш зароблять багато, то це не про мистецтво, а заробітчанство. Пригадуєте вислів: «Художник має бути голодним». Ось так і в нашій справі: ті, хто поринає з головою у мистецтво, – щасливі, але незаможні й голодні.
ОПЕРА ДОПОМАГАЄ РОЗКРИТИСЯ
- Мені придалося твоє виконання партії Каварадоссі в опері «Тоска». Чи не важко було виконувати складні оперні партії?
- Повірте, я мріяв про це ще з училища мистецтв, від того дня, коли почув спів Кабальє. Реалізувати цей проєкт ми вирішили колегіально – Йосип Созанський, Світлана Дейбук, Богдана Зайцева-Чебан, я та інші. Тим більше, що я вже знав першу дію, яка вважається найважчою. Справа у тому, що у таких невеликих філармоніях немає достатньо класичних виконавців. В «Тосці» не так багато партій. Отож ми почали репетиції. Звісно, це було непросто. Та ми впоралися. Диригент столичного консерваторського оркестру Осман Дилявер після прем’єри зазначив: «Якщо ви впоралися із такою складною оперою, то яка вже буде наступною»?
- То в яких іще операх ти брав участь?
- Мені пощастило виконувати партію Царя Едіпа в опері Стравінського «Едіп Цар». Працював над нею три місяці. А виконав її тільки двічі. Шкода, що такий твір більше не виконувався за моєї участі. Проте в голові залишається вся партія. Якщо провести дві-три репетицій, то її можна відновити. Можна пригадати також мою участь у сценічній кантаті «Карміна Бурана». Цього року співав в опері «Креонт» Дмитра Бортнянського. Складний твір, який триває майже три години. Проте теж, ми її виконували лише двічі. Судячи із зали, люди у Чернівцях люблять оперу, тому її треба ставити частіше.
- У «Креонті» ти виконував партію італійською мовою. Це було дуже складно?
- Не легко. Але ми мали переклад українською мовою. Тож паралельно вивчали й італійську. Вона для співу не складна. Особливо ж, коли любиш свою справу, якій присвятив своє життя.
Анатолій Ісак
***
ФІСЮК Володимир Дмитрович трудову діяльність розпочав артистом академічного камерного хору «Чернівці» Чернівецької обласної філармонії у 2007 році, з 2012 р. - соліст-вокаліст групи «Музична просвіта».
За час роботи в філармонії, завдяки наполегливості у роботі та високій виконавській майстерності Фісюк В.Д. успішно відтворює на сценічних майданчиках області популярні твори буковинських, українських і зарубіжних композиторів, які схвально сприймаються слухачами. На Регіональному фестивалі класичної музики «Буковинський листопад - 2013» Фісюк В.Д. проявив себе яскравим виконавцем головної партії у сценічній кантаті К. Орфа «Карміна Бурана».
Протягом навчання та трудової діяльності брав активну участь у концертах та різноманітних фестивалях і конкурсах. Є лауреатом та дипломантом Міжнародних та все Українських конкурсів.Працюючи солістом обласної філармонії Фісюк В.Д. успішно виступає перед трудівниками міста і села, школярами та молоддю у тематичних концертних програмах «А музика звучить…», «Хвилюючі звуки музики», до репертуару яких входять шедеври українських і зарубіжних класиків, українські народні пісні, популярні твори С.Сабадаша, В.Михайлюка, М.Мозгового, В. Івасюка, О.Білаша та інших українських композиторів.
За останні роки Фісюк В.Д. здійснив концертні проекти, серед яких:
«Весняні води», «Я співаю тобі про кохання». Брав участь у концертах: «З Новим Роком! З Різдвом Христовим!», «Романси», «Вокальна музика», виконав сольну партію у сценічній кантаті К.Орфа «Карміна Бурана», гастролював в м. Тернополі, Житомирі, Луцьку,Київ,Вінниця,Івано_Франківськ а також у Франції та Німеччині, Польщі, Румунії, Швейцарії.
Фісюк В.Д. дипломант другого ступеня Всеукраїнського конкурсу молодих вокалістів ім. Ірини Маланюк (м. Ів.Франківськ, 2009р.), лауреат обласної мистецької премії ім. Назарія Яремчука (м.Чернівці, 2015 р.).
У 2013 році за вагомий особистий внесок у збереження української національної культури та високу професійну майстерність Фісюка В.Д. нагороджено Почесною Грамотою обласної державної адміністрації. У льтому 2020 року був удостоєний почесного звання ЗАУ.
Своєю пісенною творчістю Фісюк В,Д. сприяє духовно-естетичному збагаченню жителів Буковини та вносить особистий внесок у розвиток вокального мистецтва України.
Концертна організація: Чернівецька обласна філармонія
|