| Новина |
|
|
|
|
Олександр Тарасенко очолив Хорове товариство імені М. Леонтовича
1 січня 2017, неділя
Поширити у Facebook
На цій посаді він змінив багаторічного товариства, очільника капели «Думка» Євгена Савчука.
Нового голову найстарішої творчої спілки України було обрано 20 грудня на звітно-виборній конференції Товариства.
Ним став хормейстер Національної опери України, заслужений діяч мистецтв України, доцент Національної музичної академії України ім. П. І.Чайковського Олександр Леонідович Тарасенко, який змінив на цій посаді багаторічного керівника Товариства знаменитого українського хормейстера, керівника Національної капели «Думка» Євгена Герасимовича та Савчука. Ця зміна відбулася у зв'язку обранням його на посаду Голови Національної Всеукраїнської музичної спілки.
Довідка:
Товариство імені М. Леонто́вича – українська громадська організація, створена в лютому 1921 року (спочатку як Комітет пам'яті Миколи Леонтовича), яка ставила за мету піднесення та розвиток музичної культури в Україні. Діяла сім років — до лютого 1928 року.
Фундатором Комітету пам'яті Миколи Леонтовича, як спочатку називалося Товариство, став видатний український композитор Кирило Стеценко.
26 лютого 1922 року в Харкові Колегія Головполітосвіти затвердила Положення про Комітет, перейменувала його в Музичне товариство імені Миколи Леонтовича та надала грошову субсидію.
1 квітня 1922 року офіційно на зборах колективу в 50 чоловік (майже весь склад) було прийнято нову назву і Положення, переобрано правління та створено перші дві комісії — музичну і музейну. Товариство очолив Юхим Михайлів – український художник, поет і мистецтвознавець, який згодом, у 1935 році був репресований.
1923 року справжньою подією став вихід журналу Товариства «Музика», здійснений під редакцією Миколи Грінченка.
Про широку орієнтацію Товариства свідчило і те, що 1926 року на його базі розпочала діяльність Асоціація сучасної музики (АСМ), яку утворили композитори Борис Лятошинський, Лев Ревуцький, Михайло Вериківський, Федір Надененко, Микола Радзієвський та інші.
Починаючи з 1923 року і до січня 1928 року (до останнього місяця існування Товариства) у Києві, Харкові, Одесі відбуваються «Галицькі музичні вечори», де звучать твори Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Остапа Нижанківського, Філарета Колесси, Дениса Січинського, Генрика Топольницького; проводяться вечори пам'яті Івана Франка, зустрічі з Філаретом Колессою та Василем Барвінським.
У 1925 році Товариство очолив Михайло Вериківський. А Київську філію очолювали Григорій Верьовка, Микола Грінченко, Лев Ревуцький.
Піком визнання діяльності Товариства стали дві події 1927 року. Тоді саме членам Товариства доручили організувати українську експозицію на Міжнародній виставці у Франкфурті-на-Майні. Там було представлено майже 400 експонатів (музичні інструменти, нотні видання, макети оперних постановок, програмки та афіші), виступали українські співаки.
На весну 1927 р. Товариство зареєструвало по республіці понад 1000 музичних організацій: Це були селянські, робітничі та шкільні хори, робітничі та селянські оркестри професійні хори.
Ліквідяція Товариства
На початку 1926 року група композиторів харківської філії виступила з відкритим звинуваченням Товариства у проведенні української націоналістичної лінії та відхиленні від завдань революційного пролетарського мистецтва. Вони створили Асоціацію революційних композиторів України — АРКУ, яка, на відміну від Асоціації сучасної музики, повинна була, за їх думкою, повністю замінити Товариство.
3 жовтня 1926 року президія Товариства переводиться до Харкова. За цей рік не вийшов жоден номер журналу «Музика». А в лютому 1928 року, піддавши діяльність Товариства нищівній критиці вже на урядовому рівні, його просто ліквідували й утворили ВУТОРМ — Всеукраїнське товариство революційних музикантів, «оскільки ім'я Леонтовича було визнане неактуальним для радянської доби».
|