|
|
Київській опереті – 90 років!
18 грудня 2024, середа
Поширити у Facebook
Джерело: Журнал "Музика"
19 грудня відбудеться гранд-концерт, присвячений ювілею Київського національного академічного театру оперети
У програмі лунатимуть хіти світової оперної класики, арії із відомих мюзиклів, українські популярні та сучасні композиції. Яскраві номери представлятимуть провідні солісти Національної оперети, артисти хору, балету й оркестру.
Трохи історії…
Нагадаємо. Київський національний академічний театр оперети (Київська оперета) офіційно організовано у 1934 році як Державний театр музичної комедії УРСР. Із 1966-го театр іменувався як Київський державний театр оперети, від 2004 року академічний, у 2009-му театрові надано статус національного.
Національна оперета України – єдиний театр держави, репертуар якого присвячений жанру оперети. Його витоки – у 1907 році, коли Микола Садовський у приміщенні Народного Троїцького дому заснував перший стаціонарний український театр.
Корифеї, які працювали в ньому від початку існування, – визначні постаті не лише в театральній, а й у громадсько-політичній сфері. Вони працювали в ім’я становлення української національної свідомості – Марія Заньковецька, Марко Кропивницький, Панас Саксаганський, Микола Садовський та інші. Саме в Київській опереті свого часу відбулася прем’єра вистави «Наталка Полтавка» видатного українського композитора Миколи Лисенка.
Народження Київського театру оперети позначають двома датами 13 січня 1934 року та 14 грудня 1935 -го. Перша з них відповідає відкриттю стаціонарного Державного театру музичної комедії під керівництвом В. Бенедиктова (актори: Н. Родошальський, Р. Робертов, Т. Юдіна, Л. Огарьов, А. Астахов, Ю. Адинська; балетмейстер – С. Томілін та інші). 14 грудня 1935 року відбулася перша прем’єра – «Летюча миша» Йоганна Штрауса, а незабаром світло рампи побачила вистава, вперше поставлена українською мовою, – «Продавець птахів» Карла Целлера.
У 1966 році театр став називатися Київським державним театром оперети. Період 1970–1990-х років позначений новими яскравими подіями у творчому житті театру. З ними пов’язані імена видатних режисерів, дириґентів, драматургів і композиторів другої половини ХХ сторіччя: Володимира Бегми, Віктора Шулакова, Сергія Сміяна, Дмитра Шевцова, Бориса Шарварка, Юрія Рибчинського, Владлена Лукашова та багатьох інших.
Репертуар театру наповнювали найрізноманітніші за жанрами й тематикою вистави: «Три мушкетери» Максима Дунаєвського, «Товариш любов» Вадима Ільїна, «Фіалка Монмартру», «Принцеса цирку», «Сільва», «Баядера» Імре Кальмана, «Севастопольський вальс» Костянтина Листова, «Зоряний час», «Сто перша дружина султана» Аркадія Філіпенка.
У 2004-му театру було надано новий статус – Київський академічний театр оперети. У жовтні того ж року з ініціативи та у постановці Богдана Дмитровича виставою «Звана вечеря з італійцями» Жака Оффенбаха в театрі оперети було відкрито камерну сцену. Ця подія розпочинає серію творчих експериментів, адже «Театр у фоє» було задумано як пошукову майстерню для творчої самореалізації акторів і режисерів.
У грудні 2009-го Київський академічний театр оперети відсвяткував 75-річний ювілей. Із цієї нагоди за вагомий внесок у справу національного духовного відродження та високий творчий рівень отримав статус «національного».
Масштабну реконструкцію будівлі та приміщень театру було проведено в 2021 році. Сьогодні театр оперети позиціонує себе як театр широкого профілю.
На сцені Київської оперети з успіхом іде класична оперета, сучасні й класичні мюзикли, широко представлені різноманітні концертні програми (шоу-програми, концерти симфонічного оркестру, оперні та балетні концерти), сміливо втілюються різноманітні творчі експерименти.
Кожна новинка в афіші викликає велику цікавість глядачів і проходить з аншлагами. І це попри повномасштабну війну, блекаути, повітряні тривоги!
«Сьогодні Національна оперета переживає ренесанс»
Нині Національна оперета – один із найуспішніших театрів не лише нашої столиці, а й України. Напередодні 90-річного ювілею ми вирішили поговорити з Богданом Струтинським, генеральним директором – художнім керівником Національної оперети України, про сьогодення та найближче майбутнє колективу:
– Слід зазначити, що практично кожний проєкт Національної оперети непросто народжувався. Наприклад, під час репетицій нашої крайньої прем’єри – «Шафранової троянди» – сарсуели, яку ставив із нашими артистами й музикантами відомий іспанський режисер Ігнасіо Гарсія, часто відключали світло, і нам доводилося вмикати генератор, щоб не переривати творчий процес.
До речі, навіть у день прем’єри ми теж застосовували генератор, а це дуже дороге «задоволення»: 60 літрів дизельного пального витрачається за годину… Також було багато повітряних тривог і ми мусили зупиняти репетиції.
Утім, попри все, ми вважаємо це дрібницями сьогодення. А сили надає те, що бачимо у новинах і соцмережах кадри з фронту й завзятість українських бійців, котрі боронять нашу землю. І ти розумієш, що не маєш права розслаблятися, а навпаки – треба працювати на своєму місці ще краще, демонструючи енергію стабільності, незламності, та не розкисати перед труднощами. Так виникає багато проєктів, які ми присвячуємо нашому 90-літньому ювілею.
Я впевнений, що майбутнє Національної оперети буде ще яскравішим, ніж зараз. Ми маємо хороші творчі показники та великі плани, які обов’язково реалізуються. Це – українські твори, світова класика, модерні та міжнародні проєкти, зокрема «Пітер Пен» за мотивами відомої книжки шотландського письменника сера Джеймса Баррі.
Прагнемо повернутися й до легендарної класики – працюємо над «Сільвою» Імре Кальмана, але вже кілька сезонів не вдається випустити цю виставу, бо весь час на перший план виходять інші завдання. Ми хочемо відновити аншлагову постановку Максима Голенка «Амадеус» за п’єсою Пітера Шаффера на музику Вольфганга Амадея Моцарта.
Нагадаю: нещодавно в афіші у нас з’явилися експериментальні проєкти – «На Русалчин Великдень» Миколи Леонтовича (режисер Іван Уривський) і драматичний етюд «Коцюбинський. З глибини» (режисерський дебют Станіслава Іванова, що був реалізовуваний за підтримки гранту Президента України молодими діячами у галузі культури й мистецтва). Останній проєкт нібито не знаного жанру, але через те, що ми себе позиціонуємо як театр широкого профілю, то дали можливість молоді реалізуватися.
Ми презентуватимемо творчий проєкт, який буде досліджувати джерело – українські традиції й показувати наскільки Україна є сильною у цьому плані. Я планую взяти 10 знакових українських пісень і створити на цій базі автентичну історію від народження до смерті людини. Через ці твори відбудеться розповідь про українців, які вижили під час Голодомору та після всіх катаклізмів у різні періоди, й ставали сильнішими… Впевнений, що з цієї російсько-української війни ми теж маємо вийти сильнішими!
Після «Шафранової троянди» запросимо глядачів на наступну прем’єру. Це буде постановка Тамари Трунової під назвою «Місяць» (німецькою – Der Mond) – одноактна опера Карла Орфа за однойменною казкою Братів Грімм. Лібрето написано композитором, який визначив жанр опери як «маленький світовий театр».
Для мене важиво, що ми співпрацюємо з різними митцями й це дає поштовх для цікавих творчих пошуків і знахідок!
Автор: Тетяна Поліщук
Діяч мистецтв: Тетяна Поліщук
Концертна організація: Київський національний академічний театр оперети
Джерело: Журнал "Музика"
|