“Даремна обережність” (“La Fille mal gardée”; дослівно з французької – “Погано доглянута донечка”) — один із найдавніших і найбільш знакових творів у репертуарі сучасного балету, який зберігся впродовж своєї довгої історії виконань завдяки численним відродженням. Впродовж більш ніж 200 років він зазнавав багато змін у назві та мав не менше шести різних музичних партитур (деякі з яких були адаптаціями старішої музики).

Історія  про закоханих Лізу і Колена, розділених класовими відмінностями, але об’єднаних у коханні, стала втіленням нових ідей епохи Просвітництва, проголошених у 1789 році Французькою революцією. Крім того, це був перший балет, у якому головними героями були селяни та зображувалось їх повсякденне життя, почуття та переживання. Сюжет твору яскраво демонструє, що обережність матері була справді даремною, а мораль селян виявилась  вищою за моральність дворян. На той час зображення чогось подібного на сцені було нетиповим та зовсім новим!

Автором балету став французький хореограф Жан Доберваль (Jean Dauberval, 1742-1806). На це його надихнула картина П’єра-Антуана Бодуена “Докір / Молода дівчина, яку сварить мати” (“La rérimande / Une jeune fille querellée par sa mère”). На ній  зображена дівчина в сльозах, яку на сіннику лає, ймовірно, її матір.

Також на задньому фоні видніється її коханий, який тікає на горище. Цей сюжет захопив Доберваля, тож він вирішив створити на його основі балет.

Прем’єра твору відбулася у Великому театрі Бордо у Франції у 1789 році. В оригіналі його назва звучала - “Солом’яний балет, або від поганого до хорошого один крок” (“Le ballet de la paille, ou Il n'est qu'un pas du mal au bien”).

Що ж стосується музичної складової, то початково вона складалася із 55-ти популярних французьких композицій. У збережених оркестрових партіях партитури 1789 року не вказано композитора/аранжувальника, і в жодній сучасній версії оригінальної постановки композитор не згадується. Тож не виключено, що аранжував папритуру сам Ж. Доберваль, адже він був також грамотним скрипалем. Якщо це не його робота, то, можливо, це був хтось із музикантів, які тоді працювали у театрі.

Сама назва “Даремна обережність”, за якою балет відомий до сьогодні,  з’явилася через два роки, у 1891-му, коли твір представили у лондонському Королівському театрі “Пантеон” (зруйнований у 1937 році).

Постановником хореографії там був також Жан Доберваль.

Надалі “Даремна обережність” ставилася у багатьох оперних театрах у різних постановках та із різним музичним наповненням. Зокрема, музику до балету та вставні номери для нього писали Фердинанд Герольд, Людвіг Мінкус, Чезаре Пуньї, Лео Деліб, Ріккардо Дріго тощо. Також нерідко вони використовували теми з популярних тоді опер чи пісень.

Зокрема, однією з таких є нова версія балету 1828 року, здійснена балетмейстером Жан-Луї Омером (Jean-Louis Aumer, 1774-1833), учнем Ж. Доберваля, спеціально для Паризької опери та балерини Полін Монтессу (Pauline Montessu, 1803-1877). До цієї постановки композитор Фердинанд Герольд спеціально створив адаптацію музичної партитури 1789 року. Остання також містила теми з опер Жана-Поля-Егід Мартіні (Jean-Paul-Égide Martini, 1741-1816) та Гаетано Доніцетті (Gaetano Maria Donizetti, 1797-1848).

Найвідомішою партитурою до “Даремної обережності” є музика Петера Людвіга Гертеля (Peter Ludwig Hertel, 1817-1899),  німецького композитора танцювальної та балетної музики, написана до постановки італійського хореографа Паоло Тальоні (Paul Taglioni, 1808-1884) для Придворної королівської опери у Берліні (сьогодні – Німецька державна опера). Прем’єра цієї постановки у 1864-му мала приголомшливий успіх, і саме ця музика найчастіше виконується і до сьогодні.

Балет “La Fille mal gardee” розповідає історію наполегливої сільської дівчини Лізи, якій вдається зірвати плани своєї матері Марцеліни, чиї великі амбіції — видати свою дочку заміж за сина заможного Томи.

Після незліченних хитрощів дівчина все ж виходить заміж за Колена – хлопця, якого вона кохає. Сам балет наповнений атрибутикою французької сільської місцевості того часу: елементами та деталями побуту, народними святкуваннями та традиціями. Впродовж десятиліть ці характерні елементи балету у численних постановках втілювались у різних декораціях, костюмах, музиці та хореографії. Важливою складовою балету завжди були комічні ситуації між матір’ю і донькою, а також її кавалерами. Комедійною також є роль Марцеліни, матері Лізи, яку зазвичай виконують чоловіки.

Балет має риси відомого жанру водевіль, назва якого з французької дослівно перекладається як “голос міста” (містечка). У водевілях часто в основі сюжету - зображення буденного життя простих людей, оспівування їх праці, почуттів тощо. Саме це також бачимо в основі драматургії “Даремної обережності”.
Для Львівської національної опери балет “Даремна обережність” є однією з невід’ємних вистав репертуару, починаючи з середини минулого століття. Вперше він був поставлений на сцені театру у 1949 році. Диригентом постановки став Ярослав Вощак, балетмейстером – Марк Цейтлін, художником – Федір Нірод. Ця постановка йшла в театрі з успіхом понад 30 років.

Ще одне творче прочитання було презентовано командою театру в 1983-му році. До реалізації постановки долучилися диригент Іван Юзюк, балетмейстер Герман Ісупов та художник Тадей Риндзак. Головні ролі у прем’єрних виставах виконали Євгенія Костильова, Анатолій Кучерук та Олег Поспєлов.
Цьогорічна прем’єра у Львівській національній опері стане вже третьою постановкою цього балету на цій сцені. Автором нової хореографії став балетмейстер Сергій Бондур, диригентом-постановником – Юрій Бервецький, художником-постановником – Тадей Риндзак, художницею костюмів – Жанна Малецька, художником світла – Олександр Мезенцев.

У новій постановці “Даремної обережності” використано музику Петера Гертеля, а також вставні номери Адольфа Адана та Фердинанда Герольда.































Автор: Наталя Мендюк
Диригент: Юрій Бервецький
Концертна організація: Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.С. Крушельницької

Інші: